null
Головна | Мій профіль | ВихідПонедельник, 29.05.2017, 14:38

МУЗИЧНА ТРИБУНА КИЇВСЬКОЇ МОЛОДІ MuisicTribune.ucoz.ua 


Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS
Меню сайту

Категорії каталога
Програми концертів
Преса про фестиваль


Головна » Музична Трибуна Київської Молоді » Преса про фестиваль[ Додати статтю ]

Глобальна еротика
 
2 квiтня 2008 року, середа
№59 (3275)
 
Глобальна еротика
У Спілці композиторів триває виставка групи художників “Погляд”

У Київській організації спілки композиторів України в рамках фестивалю “Музична трибуна київської молоді” відкрилася виставка творчого угруповання художників “Погляд”. Налаштуватись на перегляд полотен допоміг публіці своїми фортепіанними імпровізаціями композитор Олександр Шимко.

Це єдиний проект фестивалю “Музична трибуна київської молоді”, де здійснена спроба, і, судячи з усього, вдала, об’єднати в одному вечорі представників двох мистецьких цехів – художників та композиторів. Цю, у своєму роді експериментальну акцію, замислювали насамперед з практичною метою: розширити мистецьку аудиторію. Принаймні ані меломанам, ані любителям живопису та графіки такий досвід не зашкодить. То ж ті, хто намагався відшукати поміж візуальним та музичним мистецтвом в даному проекті спільну ідею, вочевидь, були розчаровані. “Такої тут немає”, – зізнавалися самі організатори виставки. І справді, музика та художні полотна, як виявилось, ані доповнюють, ані продовжують один одного. А лишень існують у паралельних площинах. Як кілька різних поглядів (данина назві групи художників) на світ та речі.


Під музику не можна було розглядати картини хоча б тому, що коли композитор Олександр Шимко виконував власну композицію “Space” для фортепіано та аудіозапису, в залі вимкнули світло. Тьмяне освітлення зеленого кольору давала лише лампа, прилаштована біля підніжжя інструмента, та, час від часу, червоним спалахували об’єктиви фотоапаратів та мобільних телефонів.
Фортепіано, на якому грав Шимко, було, сказати б, “оголене”: верхня його кришка піднята догори, а передня – знята. Такі маніпуляції здійснені насамперед заради більшої гучності звучання. Але, водночас, це виставляло на показ “нутро” інструмента, власне усі ті молоточки та струни різної товщини, котрі знаходяться всередині нього. Піаніст тим часом “оголював” перед публікою власне творче «я», настільки щирими, а, здавалося, навіть ледь відчайдушними були його імпровізації. Вони створювали враження музики, народженої тут і тепер. Музики, котра, так як вона щойно прозвучала, більше ніколи не прозвучить. Хоча насправді це – результат добре продуманої роботи автора: в основі твору – 8 різних тем, які й задають тон, масштаб, форму та структуру авторським імпровізаціям. Фоном для музичних звуків служили звуки іншого ґатунку (в аудіозапису): вигуки та вереск дітей, крики чайок, шум дощу, гуркіт грому. Заразом усе це створювало враження такого сприйняття світу, що відбувається якби мимоволі, без будь-якого його свідомого структурування та аналізу, просто звичайне спостереження та фіксація пам’яттю.


Що об’єднує між собою авторські роботи чотирьох художників? Самі вони, Микита Кравцов, Андрій Дудченко, Антон Логов та Віктор Соловар на це запитання чітко та ясно так і не відповіли. Точніше, взагалі заперечували його – казали, мовляв, скільки нас, стільки й різних поглядів та концепцій. А втім, ліпше за них “говорили” самі за себе їхні роботи. Центральною тут можна назвати стару, як світ, і разом із тим вічно актуальну тему еротики. Будь-то аплікація “Без назви” Кравцова, що зображає оголену жінку, схожу на повію із силуетом чоловіка на задньому плані, чи гостро асоціативну картину Антона Логова “Враження від червоного вогню”. Відверта чи завуалізована, у філософському чи побутовому контекстах ця еротика мимоволі нагадувала про весну за вікном і про те, що життя – прекрасне.


Щоправда, була тут одна картина і зрілішої рефлексії та глобальнішого розмаху: це – аплікація того ж таки Микити Кравцова під назвою “Що таке культура?”. На полотні зображено оголену вагітну жінку. Чим не метафора нинішнього стану культури, котра вагітна ідеями, проте чомусь ніяк не може народити? Звісно, таке враження од цієї картини дуже суб’єктивне та мимовільне. Але, мабуть, в тому і є одвічна таємниця мистецтва. Зрештою, виставка триває.

Леся ДОН “Хрещатик” . Фото Миколи ТИМЧЕНКА


Джерело: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3275/art/1207080002.html
Категорія: Преса про фестиваль | Додав: musictribune (02.04.2008) | Автор:
Переглядів: 1656 | Коментарі: | Рейтинг: / |
Всього коментарів: 0

Пошук

Друзі сайту
 Національна Спілка композиторів України - офіційний сайт

 Національний ансамбпь солістів

 ОЛЕКСАНДР ШИМКО офіційний сайт композитора

 Етносучасність - музичний проект

 Каталог АКАДЕМІЧНЕ МИСТЕЦТВО В УКРАЇНІ

 ИЗБРАННИК СОЛНЦА (ОБРАНЕЦЬ СОНЦЯ)официальный сайт балета

Статистика





nullnullnullnullnullnullnullnullnullnullnullnullnullnullnull

Copyright MyCorp © 2017

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz